It is difficult to gather my thoughts and write this text, because today the whole of Ukraine found itself again on February 24, the day when everything went on a huge scale. Today I was supposed to put out several works, contact customers to discuss sketches and ideas, but these events finished off my already shaky psyche.

Today, 82 missile were fired at my country, and maybe more, but this figure is etched in my memory. People died today. Many were injured today. Someone lost their home. It hurts. Unbelievably painful

My friends are all over the country and beyond. I had to read the news literally without leaving my phone. I was worried about my father, my loved ones. Yes, and for myself. No one is safe, unfortunately

It's a difficult morning. Very. The connection is still not fully restored, the light fails. And the rage grows and grows.

Hang in there, my Ukrainian friends, and thank you for your support to everyone who is interested 💜

_______

Дивно, що я не прокинулась сьогодні від сирени, адже зазвичай я чую її дуже добре, і як ні в чому не бувало зайшла в телеграм відписати та почитати новини. І все знову як 24. Точно так само, я проспала події, а відкриваючи новини я...це неможливо передати словами, правда. Боляче. Дуже сильно боляче.

Сьогодні по моїй країні було випущено 82 ракети, а можливо і більше, але ця цифра відбилась у пам'яті. Сьогодні загинули люди. Сьогодні багато отримали поранення. Хтось втратив домівку. Боляче. Неймовірно боляче.

Мої друзі є по всій країні, і не тільки. Приходилось читати новини, буквально не відходячи від телефону. Хвилювалась за батька, за близьких. Да і за себе. Ніхто не в безпеці, нажаль.

Це складний ранок. Дуже. Зв'язок досі повністю не відновлений, світло дає збій. А лють росте і росте.

Тримайтесь, мої друзі українці та дякую за підтримку всім, хто цікавиться 💜